Йоу, рэперы и наркоманы, держитесь! Готовьтесь услышать историю, которая сведет вас с ума, словно приличную бабочку я заставил лететь вокруг меня проклятой закладкой.
Знаете, братцы, я весьма разнообразный в своих увлечениях. От закладок до девок на улице – это все часть моего плана, чтобы почувствовать себя настоящим пропитым седативным путником в этом сумасшедшем мире.
Начну с рассказа о том, как я отыскал мой самый дорогой дар от природы – кодеин. Это было нелегкое дело. Я рылся в самой глубине интернета, искал всякие чудовища, чтобы найти правильного продавца. Наконец-то, один мой камрад сказал мне, где можно заценить эту дрянь.
«Мэн, ты должен проникнуть в это место, где витает аура наркотической эйфории, в темной зоне космической паутины. Заходишь на этот сайт, вводишь пароль «вайт каламбурчик», и вот она – моя любовь, мой спаситель, моя закладка на все времена – кодеин!»
Так я и сделал. Вошел на сайт, ввел пароль, и моя душа заполнилась радостью. Это был главный план – завоевать мое сознание и заставить его танцевать под мелодичные шарманки закладки.
Следующая часть моего искусства на улице, где крутятся девчонки, была еще сложнее. Я приварил кайфа, чтобы влипнуть в нашу общую реальность с допингом качественного плана. Я нашел группу людей, которые знали, где взять эту ширяло. С битого стекла, я нарисовал к ним карту, и они сказали: «Открой свои глаза, дружище, и увидишь дверь в мир свободы среди дерьма».
Словно голодная курица, я стебнулся к моим новым друзьям, которые подкинули мне сэмплы. Я сделал это – поставился первую дозу! Чувствовал, как мои ноги стали мягкими как хлопок, как размытые облака на небе.
| Я зависал на улице, в кругу своих новых спутников, курил свою эфедроновую курицу, и радовался, что стал причастным к этому миру безумия. | Я купил кодеин и пристроился к девушкам на улице. |
Но это только половина моей истории, братцы. Приварив кайфа и закурив кодеиновую закладку, я вышел на улицу и начал пристраиваться к девчонкам. Они знали, что я стал частью этого ужасного мира, и были готовы отдаться мне.
«Эй, красотки, забываете, что я теперь наркоман-рэпер! Неужели вам не хочется почувствовать мои закладки на вашей шкуре?» – кричал я, закутываясь в свою душевную музыку.
Все они, словно наркотический эффект, взяли меня за руку и провели в своих бесконечных снах. Они ощутили запах моих закладок и не могли устоять перед искушением.
И так продолжалось долгое время. Мы были неразлучными друзьями, я и мои девочки с улицы. Каждый день новые закладки, новые удивительные планы, новые эйфорические чувства.
Но все это шло к концу, братцы. Я понял, что не смогу жить так всю жизнь, поставляясь под свои закладки. Жизнь стала словно кривая игра – глупая развлекуха. Что-то внутри меня сказало: «Достаточно! Это не то, чего ты хочешь!»
Просто подумай: весь этот наркотический мир – это просто дурка, которая нарисовала убогую картину в твоей голове. Выйди из этого сумасшедшего мира и начни жить нормальную жизнь.»
И я послушал. Я оставил свои закладки наркотического экстаза и прекратил пристраиваться к девкам на улице. Я нашел новое призвание, стал наркоманом-рэпером, который благотворительно помогает другим людям выбраться из бездны наркомании. Выйдите из этого ужасного мира и начните жить настоящей жизнью. Успехов вам, мои друзья!
Кодеин напиток Lean (лин)
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
